Камфора — терпіноїд, кетон терпенового ряду. Безбарвні легколеткі кристали з характерним запахом; погано розчинні у воді, добре — у малополярних органічних розчинниках, зокрема й у спиртах; є у формі двох оптично активних форм ((d) — і (l) — форми, tпл — 178,5—179 °C) і у формі рацемічної суміші, tпл = 178-178,5 °C.

У медицині застосовують d- і L-камфору, рацемічну камфору допускають лише для зовнішнього застосування через підвищену токсичність щодо хімічного забруднення.Фармакологи вважають камфору як важливий представник аналептичних засобів. Під час введення під шкіру розчини камфори в олії тонізують дихальний центр, стимулюють судиноруховий центр. Має також безпосередній вплив на серцевий м'яз, посилюючи обмінні процеси в ньому та підвищуючи її чутливість до впливу симпатичних нервів.

Під впливом камфори звужено периферичні кровоносні судини. Сприяє відділенню мокротиння. Можливо, що камфора інгібує агрегацію тромбоцитів, у зв'язку з чим вона рекомендована до застосування для поліпшення мікроциркуляції.

Застосовують розчини камфори в комплексній терапії у разі гострої та хронічної серцевої недостатності, колапсу, у разі пригнічення дихання; пневмонії та інших інфекційних захворювань, у разі отруєнь снодійними та наркотичними засобами як антидот.