Застосування цементу Цемент застосовують для кладання цегли, фундаменту та ін. Його використовують для отримання бетону, а його так само для отримання залізобетону.  

Застосування цементу:

Основне застосування цементу реалізується під час будівельної кладки різних цегляних блоків. Цемент використовують для отримання бетону, а його як основу для отримання залізобетону. Залізобетон використовують у будівництві житлових будинків та інших галузевих споруд. Залізобетон використовують для будівництва будівель, оскільки він має особливу міцність, і підтвердження цьому слугує безліч об'єктів на території України з залізобетону.

Цемент, бетон, залізобетон знайшли широке застосування в будівельному секторі, без яких неможливо побудувати будь-які споруди. Цемент займає провідне місце в рядах будматеріалів. У будівельній практиці на сьогодні роль цементу вкрай важлива для випуску нових прогресивних матеріалів.

Цемент застосовують для виготовлення монолітного та збірного бетону, залізобетону, азбестоцементних виробів, будівельних розчинів, багатьох інших матеріалів на основі цементу, скріплення окремих сегментів споруд,  ізоляції та ін. Споживачам постачання цементу є практично всі сектори промисловості. Цемент будівельні матеріали, в основі яких був використаний цемент, замінюють під час будівництва деревину й багато інших варіантів ізоляції.

Зберігання цементу:

 Цемент має зберігатися окремо залежно від марки. У непакованому вигляді цемент зберігається закритих ємностях, цемент у пакованні обов'язково зберігати в сухих приміщеннях. Не допускаються вологість у складському приміщенні.

Цемент можна зберігати в мокр (м'яких контейнерах) з поліетилену або пропілену, характер цього паковання має унеможливити потрапляння вологи в цемент. Під час зберігання цементу на відкритому просторі необхідно забезпечити покриття з плівкових матеріалів для захисту цементу від дощу, водночас нижній ярус скласти на подвійний або потрійний ряд піддонів.  

Виготовлення цементу:

Під час подрібнення до продуктів спечення робляться дозовані домішки гіпсу, шлаку, піску та інших компонентів згідно з технологічними умовами, що дає змогу отримувати цемент із різними властивостями, залежно від споживчого попиту. Цемент не є природним матеріалом. Виготовлення цементу — процес дорогий і енергоємний, проте результат вартий того, на виході отримують один із найпопулярніших будівельних матеріалів, який використовується як самостійно, так і як компонент, що складається. будівельних матеріалів (наприклад, бетону та залізобетону). Ланцюгові заводи, зазвичай, розміщені відразу ж на місці здобичі сировинних матеріалів для виробництва цементу.

  Виробництво цементу містить два ступені: перша — отримання клінкера, друга — доведення клінкера до порошкуватого стану з додаванням до нього гіпсу або інших добавок. Перший етап найдорожчий, саме на нього припадає 70% собівартості цементу. А відбувається це в такий спосіб: перша стадія — це видобуток сировинних матеріалів. Розроблення вапнякових родовищ ведеться зазвичай зносом, тобто частина гори «сносять вниз», відкриваючи в такий спосіб шар жовтувато-зеленого вапняку, який використовується для виробництва цементу. Цей шар є, зазвичай, на глибині до 10 м (до цієї глибини він трапляється чотири рази), і за товщиною досягає 0,7 м. Потім цей матеріал вирушає транспортером на подрібнення до шматків рівних 10 см у діаметрі. Після цього вапняк підсушується, і йде процес помелу та змішування його з іншими компонентами. Далі ця сировинна суміш піддається запаленню. Так отримують кленкер. Друга стадія теж складається з декількох етапів. Це: дроблення клинкера, сушіння мінеральних добавок, дроблення гіпсового каменю, помел клинкера спільно з гіпсом і активними мінеральними добавками. Однак треба враховувати, що сировинний матеріал не буває завжди однаковим, та й фізико-технічні характеристики (як-от міцність, вологість тощо) у сировини різні. Тому для кожного різновиду сировини був розроблений свій спосіб виробництва. До того ж це допомагає забезпечити гарний однорідний помел і повне перемішування компонентів. У цементній промисловості використовують три способи виробництва, в основі яких лежать різні технологічні прийоми підготовки сировинного матеріалу: мокрий, сухий і комбінований.

Мокрий спосіб виробництва цементу використовують під час виготовлення цементу з крейди (карбонатний компонент), глини (силікатний компонент) і залізоовмісних домішок (конверторний шлам, залізнистий продукт, піритні оргарки). Вологість глини водночас не має перевищувати 20%, а вологість крейди — 29%. Мокрим цей спосіб названий тому, що подрібнення сировинної суміші виробляється в водяному середовищі, на виході виходить шимота у формі водної суспензії — шлама вологістю 30 — 50%. Далі шлам надходить у піч для обпалювання, діаметр якої досягає 7 м, а довжина — 200 м і більше. Під час випалювання із сировини виділяються вуглекислоти. Після цього кульки-клінкери, які утворюються на виході з печі, розтирають у тонкий порошок, який і є цементом.

Сухий спосіб полягає в тому, що сировинні матеріали перед помелом або в його процесі висушуються. І сирьяна шихта виходить у формі тонкоподрібненого сухого порошку.

  Комбінований спосіб виробництва цементу, як уже випливає з назви, передбачає використання і сухого, і мокрого способу. Комбінований спосіб має два різновиди. Перша передбачає, що сировинову суміш готують за мокрим способом як шламу, потім її зневоднюють на фільтрах до вологості 16 — 18% і відправляють у печі для випалювання у формі напівсухої маси. Другий варіант приготування є прямо протилежним першим: спочатку використовують сухий спосіб для виготовлення сир'яної суміші, а потім, додаючи 10-14% води, гранулюють, розмір гранул становить 10-15 мм і подають на випалювання.