Лізоцим (харчова домішка E1105) — це натуральний антибактеріальний агент, що руйнує стінки грам-позитивних бактерій. Це фермент класу гідролаз, який був відкритий у 1922 році Олександром Флемінгом. Лізоцим у великій кількості міститься в організмі людини та тварин. Переважно він міститься в тих місцях, де наш організм стикається з довкіллям: у шлунково-кишковому тракті, сльозній і слинній рідинах (у слині спостерігається найбільша концентрація, що пояснює її антибактеріальні властивості). Крім того, велика концентрація лізоциму в грудному молоці людини — приблизно 400 мг/л (в кілька разів більше, ніж у коров'ячому), і згодом (через пів року після пологів) концентрація тільки збільшується. У харчовій промисловості використовується як консервант. Лізоцим застосовується у виробництві сиру та деяких інших молочнокислих продуктів. Людям із хронічними захворюваннями варто ставитися до використання лізоциму з обережністю. Є відомості, що підвищена концентрація цієї речовини викликає головні болі, рідше алергічні реакції. Інші застосування лізоциму: - в фармацевтиці, для виробництва деяких видів ліків, крапель для очей; — використовується під час виготовлення косметики.