Целюлоза волокниста

являє собою білу тверду волокнисту речовину. Не руйнується під час нагрівання (до 200 °C), є горючою речовиною, температура займання 275 °C, температура самозаймання 420 °C (бавовняна целюлоза). Не розчинна у воді, у слабких кислотах і в більшості інших неорганічних і органічних розчинниках. Розчиняється в аміальному розчині гідроксиду міді (II) — реактиві Швейцера.

Целюлоза є полісахаридом, природним полімером, складається з повторюваних елементів — мономера глюкози. Вони з'єднані між собою безліччю водневих зв'язків, що надає целюлозі велику механічну міцність за збереження еластичності.
Целюлоза була використана для створення перших штучних полімерів, як-от нітроцелюлоза, ацетат целюлози, віскоза, а також целулоїд.

Зараз промислове значення мають лише два джерела целюлози — бавовна та деревна маса. Бавовна являє собою майже чисту целюлозу (до 99,5%) і не вимагає складного оброблення. Він йде на виготовлення тканин, а також для виготовлення мікрокристалічної целюлози.

Деревну масу роблять зазвичай із деревини дерев хвойних порід. Волокнисту целюлозу отримують методом варіння деревної тріски з різними хімічними реагентами на целюлозних заводах, що входять до промислових комплексів.

Деревна целюлоза використовується для виробництва пластмас, кіно- та фотоплівок, лаків та емалей, пірокселину (бездимного пороху), мийних засобів та ін. Широко застосовується в хімічній промисловості для отримання великої кількості її простих (карбоксиметилцелюлоза, метилцелюлоза, оксидилцелюлоза, цианетилцелюлоза, етилцелюлоза та ін.) і складних (целюлози ацетати, целюлози нітрати, а також ксантагенати, сульфати та ін.) ефірів.
Целюлозу та її ефіри використовують для отримання штучного волокна (віскозний, ацетатний, мідно-амміачний шовк, штучна шерсть).