Флюорит (від лат. fluere — теч, назва дано 1529 року Агріколой у формі «флюорес» через його легкоплавкість), син.: плавкий шпат, — мінерал, фторид кальцію CaF2. Тендітний хрупок, забарвлений у різні кольори: жовтий, зелений, синій, блакитний, червонувато-рожевий, фіолетовий, іноді фіолетово-чорний; безбарвні кристали рідкісні. Характерна зональність забарвлення. Фарбування викликане дефектами кристалічної структури, яка дуже тонко реагує на радіоактивне опромінення й нагрівання. Іноді містить домішки рідкоземельних елементів, у деяких родовищах — урану та торію.
Використовується в металургії як плавня (флюс), для формування легкоплавких шлаків. Назва мінералу («тікальний») пов'язана саме з цим його застосуванням.

У хімічній промисловості з флюориту отримують фтор, штучний кріоліт для електрохімічного виробництва алюмінію та низку фтористих сполук.

У керамічному виробництві — для виготовлення емалей і глазурів.

Прозорі безбарвні різновиди кристалів флюориту застосовуються в оптиці для виготовлення лінз.

Кристали флюориту з домішкою рідкоземельних елементів, а також із залізом можуть бути застосовані в квантових генераторах світла.

Під час оброблення мінералу сіркою отримують плавикову кислоту, за допомогою якої можна наносити витравлений малюнок на скло.