Шеллак

Шовлак (від нідерл. schellak) — природна смола, екскретована самками низки пологів (Metatachardia, Kerria, Laccifer, Tachardiella, Austrotachardiella, Afrotachardina, Tachardina) комах-чорвеців сімейства Kerriidae, що паразитують на деяких тропічних і субтропічних деревах в Індії та країнах Південно-Східної Азії (Croton lechleri та інших).
Шовлак використовується для виготовлення лаків, ізоляційних матеріалів і в фотографії.

До винаходу вінілу 1948 року шелак використовувався для виробництва грампластинок.

Використовується в піротехніці як горюча речовина, наприклад, для сигнальних вогнів (зелений вогонь: 85% — хлорат барія, 15% — шелак), що трасують боєприпаси (трасувальний склад: 55% — нітрат барію, 35% — магній, 10% — лушпиння).

Шовлак їстівний і використовується як глазурі для покриття таблеток, цукерок і ін. (переважно водночас у складі як харчова добавка Е-904).

Лак на спиртовій основі з лушпиння використовується в меблевій промисловості, у взуттєвій промисловості поряд з ідитоловим лаком, як закріплювач для урізу шкіряних підошв і підборів, а також використовується для фінішного покриття акустичних музичних інструментів із дерева (скрипки, акустичні гітари, піаніно, рояли та інше).

Очищений і зневоднений лак на основі шелаку широко застосовується в сухому золоченні як захисне покриття (наприклад, для захисту поталі від окиснення). Менш дорогий вигляд лужного лаку, шелак із добавкою воску застосовують для ґрунтування під суху позолоту.